Я хочу говорити про, мабуть, класичний приклад радянського геноциду, його найтриваліший і найширший експеримент з русифікації – знищення української нації. <…> Спрацювала вся сила радянської сокири з її звичними інструментами масового вбивства, депортації та примусової праці, заслання та голоду.

Ані неврожай, ані негода не були причиною голоду в Україні... Голод був наслідком, радше, насильницького вивезення їжі з домівок; блокпостів на дорогах, які заважали селянам шукати роботу чи їжу; суворих правил чорних списків, нав’язаних фермам і селам; обмежень на бартер і торгівлю; і жорстокої пропагандистської кампанії, спрямованої на те, щоб змусити українців незворушно спостерігати, як їхні сусіди вмирають від голоду.

Хоча колективізація була катастрофою в цілому Радянському Союзі, докази явно навмисного масового вбивства мільйонів людей є найбільш очевидними в радянській Україні. Колективізація передбачала масове застосування страт і депортацій скрізь у всьому Радянському Союзі, а селяни та жертви заслань, які становили основну частину робочої сили ГУЛАГу, походили з усіх радянських республік. У 1932 році голод вразив частину Радянської Росії, а також більшу частину Радянської України. Тим не менш, політична реакція на ситуацію в Україні була особливою та смертельною.

Голодомор в Україні 1932–1933 років, спричинений примусовою колективізацією радянського сільського господарства, є чимось набагато більшим за найжахливішу подію у війні радянського уряду проти селянства. Переконливі докази свідчать про те, що це справді була функція радянської національної політики, яка здійснювалася в тандемі з кампанією знищення кожного прояву українського національного життя та буласпробою зруйнувати соціальну основу цього життя.

Геноцид починається з убивства однієї людини – не за те, що вона зробила, а через те, ким вона є.

Історія не знає іншого такого злочину, як голод, вчинений проти цілої нації, та ще й у такий холоднокровний спосіб. <…> Це був голод-геноцид, який Сталін та його послідовники використовували як засіб підкорення українського селянства. <…> Голод 1932-33 років у Радянському Союзі був повністю проігнорованою, неправильно інтерпретованою та спотвореною подією. <…> Американцям було важко прийняти настільки неймовірно нелюдську історію.

Суть в тому, що Сталін, Молотов, Каганович і їм подібні були переконані, що українські селяни як клас були "ворогами народу", які заслуговують на смерть. Цього було достатньо для радянського керівництва; цього має бути достатньо, щоб зробити висновок, що український голод був геноцидом.